Будинок для людей похилого віку: що це, кому підійде і чим відрізняється від державного.
Детально відповідаємо на головні питання: у чому місія будинків для літніх людей, коли необхідно до них звертатися, і який обрати приватний чи державний.
Кожна людина має право на гідне життя та не менш гідну старість. Але часто трапляється так, що в похилому віці багатьом уже не обійтися без сторонньої допомоги та догляду, адже організм поїдають хвороби і людина може стати справжнім тягарем для своїх близьких. У цьому випадку найкращий варіант — переїхати в будинок для людей похилого віку. Саме тут він буде оточений належною увагою, отримає повноцінну медичну підтримку та зможе провести спокійні роки свого поважного віку серед однолітків.
Розберемося докладніше, що являють собою будинки для людей похилого віку, чим відрізняються їхня державна та приватна форма, і чому остання виявляється більш надійною.
Що таке будинок для людей похилого віку і в яких випадках туди звертаються?
Будинок для людей похилого віку — організація соціального типу, мета якої — надати належні умови життя та медичний догляд (не лікування) людям похилого віку. Перші прототипи таких установ з’являлися ще в 17 столітті, тоді вони були відділеннями при лікарнях або так званими «богадельнями». У 19-20 столітті спостерігався активний бум у створенні та розвитку подібних організацій, відповідальність них головним чином несли купці. Але назвати їх повною мірою будинками для людей похилого віку не можна було,оскільки туди потрапляли й молоді, але немічні люди. Пансіонати для людей похилого віку у нашому розумінні з’явилися на початку та середині 20 століття, займалася ними виключно держава.
Очевидно, що протягом усієї історії створювалися такі установи лише з благими цілями та своєю діяльністю не могли завдати шкоди людям похилого віку.Але досвід пострадянських країн показує не завжди райдужну картину: до державних форм таких організацій часто виносяться претензії щодо комфортності та чистоти умов проживання, сумлінності співробітників, наявності атмосфери, що розуміє і підтримує. “Підливають олії у вогонь” і соціальні стереотипи, що міцно укоренилися, які істотно спотворюють ставлення суспільства до будинків для людей похилого віку:самі родичі, які поміщають своїх бабусь та дідусів у подібні пансіонати, стикаються з хвилею критики та осуду, вважаються “зрадниками”. У цьому питанні нам потрібно переймати досвід Західної Європи та США, де будинки для людей похилого віку сприймаються як комфортні місця для життя літньої людини, а самі постояльці розуміють необхідність і переваги перебування там. Але, що найважливіше: там держава дбає про добробут таких організацій й не дає ні найменшого приводу для виконання яких-небудь стереотипів й сумнівів.
В яких взагалі випадках варто звертатись до будинку престарілих самим літнім чи їх родичам? Таких, в загальному, декілька:
- літній людині важко доглядати за собою, забезпечувати собі нормальні умови життя та підтримувати стабільний стан здоров’я. При цьому немає родичів, які могли б взяти опіку на себе;
- немає можливості і сил самостійно доглядати літню людину;
- не вдалося знайти надійного та професійного фахівця з догляду за літнім родичем;
- у літнього тяжка хвороба і немає можливості забезпечити йому належний догляд у домашніх умовах;
- необхідність постійної медичної допомоги (не лікуванні), на яку потрібен контроль з боку відповідних фахівців.
Отже, чим приватний будинок престарілих відрізняється від державного:
1. «Критерії» прийняття.
Відповідно до Конституції України до державних установ приймаються постояльці, які досягли пенсійного віку, або є літніми інвалідами 1 і 2 груп, при цьому вони — самотні люди і позбавлені можливості самостійно доглядати себе, або ж не мають родичів, які могли б доглядати за ними. . Існує виняток: людину похилого віку зможуть прийняти до пансіонату, якщо його родичі зможуть надати до органів соцзахисту документи про свою неспроможність доглядати за старим, але підсумкове рішення виноситься в індивідуальному порядку. При прийомі до приватних установ таких критеріїв немає. Сюди приймають людей, яким це необхідно незалежно від додаткових умов.
2. Термін оформлення.
Як і будь-яка державна установа, муніципальний будинок для людей похилого віку вимагає проходження попереднього квесту «Зібрати всі документи і дочекатися своєї черги». Спочатку потрібно звернутися до органів опіки, дочекавшись позитивної відповіді оформити необхідну документацію у відділі соцзахисту, пройти медогляд та здати необхідні аналізи, переоформити пенсію на отримання її у будинку для літніх людей. З приватними пансіонатами все набагато простіше:всі документи оформляються на місці, найчастіше пройти медичне обстеження та здати аналізи можна також там. Грубо кажучи, сьогодні ви обрали будинок, завтра ваш родич може стати його постояльцем.
3. Плата за проживання.
Якщо всіх критеріїв з першого пункту дотримано, за розміщення в державному будинку для людей похилого віку платити не потрібно: пенсія, яка нараховується літній людині, відходить пансіонату у розмірі 75%, решта — його “кишенькові” гроші. На отриману суму плюс державне (муніципальне) забезпечення та функціонують ці установи, забезпечуючи відповідні умови. Якщо ж у постояльця є родичі, які мають фінансову нагоду його утримувати (тобто працюючі та не мають опіки над іншими родичами), їм доведеться платити за його розміщення. У приватних пансіонатах для людей похилого віку необхідно платити за кожен місяць проживання, і сума зазвичай стартує від 16-20 тис. грн. Але ці гроші йдуть на повне забезпечення продуктами харчування, медикаментами, оплатою праці персоналу та комунальних послуг.
До ще однієї категорії можна було б віднести атмосферу та рівень матеріально-технічної забезпеченості будинків. Але ми не слідуватимемо стереотипам, про які ми згадували на початку статті, і скажемо, що сфера соціального захисту в Україні змінюється щорічно. Природно, брак фінансування або його скромні розміри відображаються як послуги, що надаються.Експерти в цій галузі зазначають, що тим же технічним працівникам чи медперсоналу сплачуються надто низькі зарплати як для роботи з такою специфікою. Оплата йде з держбюджету, оскільки пенсії постояльців і меценатські кошти витрачаються виключно на утримання людей похилого віку. Звідси незадоволеність умовами роботи,яка відображається і щодо жителів будинку. З цієї (фінансової) причини більшість установ не здатні забезпечити себе сучасною матеріально-технічною базою. Предмети першої необхідності завжди є і повною мірою, але, наприклад, спеціальні меблі та техніка, медичне та реабілітаційне обладнання, пристосування для різних видів дозвілля — це можуть собі дозволити далеко не всі.
У випадку з приватними будинками людей похилого віку фінансування розподіляється рівномірно, таким чином, щоб умови життя та дозвілля їх постояльців були на вищому рівні, а оплата співробітників пансіонату відповідала специфіці їхньої праці. Тому сервіс тут якісніший, співробітники більш дбайливі та доброзичливі. Обстановку адаптують під потреби людей похилого віку, скрізь ставлять поручні, прибирають небезпечні кути та сходи, підбирають необхідні меблі та обладнання. Часто приватні будинки поєднують із реабілітаційно-профілактичними центрами, де лікарі допомагають людям похилого віку відновитися після недавніх хвороб і запобігти їх рецидиву.
Підсумовуючи наше порівняння відзначимо, що державні будинки для людей похилого віку в останні десятиліття не порожні, а у великих містах і зовсім виявляються переповненими. Але, на жаль, вони є по суті останнім і не найкомфортнішим притулком для людей похилого віку, які залишилися без турботи з боку близьких. Це саме той захист, який на даному етапі життя може надати їм держава, і як показують журналістські розслідування останніх років — не найкраще, на що могли б розраховувати люди похилого віку.
Переваги приватних будинків для людей похилого віку
У результаті, ось які переваги приватних будинків для людей похилого віку ми можемо виділити:
- незалежність від державного або муніципального фінансування, а тому стабільна робота за будь-якої економічної ситуації в країні;
- гарантоване та швидке прийняття нового постояльця;
- сучасні умови проживання в плані матеріально-технічної бази: нові меблі та обладнання, пристосування для людей похилого віку, інноваційні протипожежні системи та відеоспостереження, тощо;
- ретельний догляд та велику кількість уваги з боку персоналу;
- гарантія безпеки перебування у будинку та своєчасне надання медичної допомоги;
- можливість укладання короткочасного контракту (він необхідний, коли вам, наприклад, потрібно виїхати на певний час, а доглядати літню людину в цей період нема кому);
- активний та різноформатний відпочинок, проведення різних майстер-класів, турнірів та тематичних свят. Також можливі виїзні екскурсії чи культурні заходи у місті;
- наявність спеціалізованих будинків для людей похилого віку з певного виду порушеннями.
Приватні пансіонати для літніх людей робляться за прикладами європейських та американських аналогічних організацій. Це місця, де люди похилого віку можуть гідно провести свою старість, не турбуючись про ведення побуту, забезпечення себе медикаментами, їжею та одягом. Крім того, це установи, де ведеться активне соціальне життя та комунікація для людей приблизно однакового віку. У похилому віці вже дуже складно ходити один до одного в гості, навіть якщо відстань між вами — один сходовий отвір, а прокидатися щоранку в порожній квартирі або намагатися побудувати порозуміння з молодшими родичами — морально досить тяжко. У будинках для людей похилого віку (навіть не лише в приватних) ситуація інша: як показує практика і досвід, люди похилого віку тут розкриваються по-новому, заводять знайомства і дружбу, деякі навіть знаходять своє кохання.
«Пансіонат-Століття» прагне стати якщо не ідеальним, то як мінімум одним із найкращих приватних будинків для людей похилого віку. Наша мета — стати для своїх постояльців справді будинком, у якому вони можуть почуватися комфортно та в повній безпеці.П